У нашій культурі є багато звичаїв, які ми часто виконуємо «за інерцією», навіть не задумуючись над їхнім змістом. Один із таких – накривати дзеркала після смерті людини. Я не раз чув, як старші люди наполягали: щойно хтось у хаті помирає – потрібно прикрити дзеркала тканиною. Але коли я почав цікавитися, навіщо це роблять, виявилося, що цей обряд має глибокий сенс.
Наші предки вважали дзеркало «воротами» між світами. Вони вірили, що душа після смерті ще деякий час перебуває поруч із тілом, і якщо вона побачить своє відображення, то може «застрягти» в земному просторі. Саме тому дзеркала накривали, щоб уберегти і душу, і живих від небажаних наслідків. Досі в багатьох селах кажуть: «Не дай Боже дитина подивиться в дзеркало в ці дні – буде довго хворіти».
Езотерики пояснюють цей звичай по-своєму: дзеркало – це портал, який здатен утримувати емоції, біль і сльози, тому його намагаються захистити тканиною, а пізніше очищують святою водою або сіллю. Церква ж не забороняє обряд, але й не називає його обов’язковим – радше як жест поваги до традиції та пам’яті.
Я натрапив на дуже змістовну статтю, де детально розібрано цю тему, включно з народними прикметами та думкою священників:
https://konotop24.org.ua/navishho-v-ukrayini-nakryvayut-dzerkala-pislya-smerti-lyudyny/Цей звичай – не лише про страх перед «знаками», а й про зв’язок із предками та спосіб пережити втрату. І навіть якщо хтось не вірить у прикмети, сам жест нагадує, що смерть – це завжди момент зупинки та тиші.
Игры